Мета. Познайомити учнів з поняттями «особистість» і «толерантність», показати зв’язок між цими поняттями. Сформувати усвідомлення того, що кожна людина є особистістю. Розвивати навички толерантної поведінки. 

Форма та методи: «мозковий штурм», обговорення, викладання нового матеріалу. 

Матеріали: фломастери за кількістю учнів, аркуші формату А5, аркуш формату А1

Орієнтовний час: 45 хвилин 

1. Учитель: Людина має біосоціальну природу. З одного боку, це – жива істота з притаманними їй загальними рисами, що властиві людському роду. З іншого, людина - істота соціальна, яка розкриває свої сутнісні риси в процесі цілеспрямованої діяльності (праці) і спілкування з іншими людьми (комунікації). 

Під поняттям «індивід» мають на увазі конкретну людину зі своїми особистими неповторними якостями та рисами, завдяки яким вона відрізняється від інших (зріст, колір очей, шкіри і волосся, особливості будови тіла, природні задатки, особливості мислення й психіки, уяви, темперамент, характер, тощо).

Поняття «індивід» тісно пов’язане з поняттям «індивідуальність», яке означає сукупність властивостей, здібностей, особливостей і досвіду, що відрізняють даного індивіда від багатьох інших. Ця неповторність визначається сукупністю відносин конкретної людини із світом природи, суспільством, іншими людьми і залежить від її життєвої позиції, характеру діяльності і рівня оригінальності. 

Більш високий ступінь суспільних якостей людини відображає поняття «особистість». Це - найвищий ступінь духовного розвитку людини, що являє собою стійку сукупність соціально вагомих якостей, які характеризують індивіда як унікального суб’єкта, здатного освоювати і змінювати світ. Інакше кажучи, кожна особистість – людина, але не кожна людина - особистість. Людським індивідом народжуються, а особистістю стають, потрапляючи в суспільство, де на людину впливають слова, вчинки, оцінки й вислови інших людей, а також закони, за якими живе суспільство. Тож, можна вважати, що особистість – це соціальне «Я» людини.

2. Учитель пропонує учням створити груповий малюнок особистості у вигляді дерева, що відображатиме всі її важливі складові. На аркуші А1 учитель починає малювати дерево. Учні (за бажанням) домальовують частини дерева, підписують на ньому складові особистості людини, щоб було позначено як найбільше різних компонентів. Орієнтовно: спадковість, освіта, вихованість, особливості сприйняття навколишнього світу, комунікативні навички, досвід родинних стосунків, професійні навички, самооцінка, упевненість у собі, хобі, уподобання, прагнення, мрії, особистісні цінності тощо.

Учитель запитує: 

- Під впливом яких соціальних факторів людина стає особистістю? 

- Які особистісні риси (якості) характеризують людину як приємного співрозмовника? 

3. Учитель розповідає про ще одну складову особистості – толерантність і показує заздалегідь заготовлений постер. 

Асоціативний ряд до слова «толерантність» 

Т – терпляча, турботлива 

О – обережна 

Л – люб’язна, лояльна 

Е – емпатійна 

Р – розумна, розважлива 

А – адекватна, акуратна 

Н – ненав’язлива 

Т – тактовна 

Н – наполеглива 

І – інтелігентна 

С – стримана 

Т – товариська 

Ь – мїяка символ толерантності – м’якість

Прийняття - це позитивне ставлення до таких відмінностей.Толерантність (від лат. tolerantia) – це здатність без агресії сприймати думки, поведінку, форми самовираження та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних (Вікіпедія). Словник іноземних мов трактує його як терпіння до чужих думок і вірувань. Сьогодні толерантність розглядається в контексті таких понять як визнання, прийняття і розуміння.

Визнання - це здатність бачити в іншому особистість, яка є носієм інших цінностей, іншої логіки мислення, інших форм поведінки.

Розуміння - це здатність поглянути на світ іншої людини одночасно з двох боків: свого власного та його.

Учитель ділить клас на групи по 4-5 осіб і дає 10 хвилин, щоб написати декілька речень за темою: «Якщо ми будемо толерантними, то ...», а потім кожна група розповідає як вона зрозуміла поняття «толерантність». Групи можуть також намалювати ілюстрацію до своєї роботи.  

Заключна частина

Передусім, толерантність означає доброзичливе та терпиме ставлення до чогось. Основою толерантності є відкритість думки та спілкування, особиста свобода індивіда та поцінування прав і свобод інших. Толерантність означає активну позицію людини, а не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх подій, тобто толерантна людина не повинна бути терпимою до всього, наприклад, до порушення прав людини чи маніпуляцій та спекуляцій. Те, що порушує загальнолюдську мораль, не повинно сприйматися толерантно.