Мета. Виховати навички критичного мислення, навчити розрізняти прояви агресії та патогенний контент у мас-медіа.
Форма та методи: лекція, групова дискусія, обговорення.
Матеріали: слайди, фото.
Оріентовний час: 45 хвилин.
ВСТУПНА ЧАСТИНА
За бажанням учителя можна процитувати статтю, відеосюжет, висловлення у соціальних мережах тощо з використанням агресивної лексики чи негативного ставлення автора матеріалу до висвітлюваної події/явища.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. Учитель пояснює класу ключові поняття уроку.
а) розповідає, що агресія у ЗМІ реалізується на візуальному, тематичному та підтекстовому рівнях.
б) пояснює, що мова ворожнечі (hate speech – мова ненависті, насилля) – це висловлення різко негативного ставлення до «опонентів» — носіїв іншої системи релігійних, національних, культурних або інших специфічних, субкультурних цінностей. Лексика, що демонструє агресію та розпалює ворожнечу до певної групи/особи (з причини її приналежності до цієї групи).
Ситуації, які охоплює мова ворожнечі (з якою метою застосовується):
• розпалювання расової ненависті;
• розпалювання ненависті з релігійних міркувань;
• розпалювання інших видів ненависті, викликаних нетерпимістю, «які виявляються у формі агресивного націоналізму та етноцентризму».
в) конкретизує, що маркерами мови ненависті є:
• навішування ярликів (біженці-сепаратисти, укропи, колоради, бендерівці, ватники, тітушки, нацики, дармоїди, інваліди, каліки, чорні, чорномазі і т. ін.);
• звинувачення певної етнічної/релігійної групи у негативному впливі на суспільство;
• протиставлення «свої - чужі», «ми - вони»;
• створення образу ворога;
• негативна стереотипізація;
• образлива оцінка групи / представника цієї групи;
• пряма оцінність у мові журналістів, які підміняють об'єктивне інформування, дають оцінку та коментар замість факту;
• дезінформація, використання так званих «фейків».
г) зауважує, що інструментами вербальної агресії є: знижена та інвективна лексика, кримінальний сленг, арго; експресивно негативні вирази, що містять оцінку рис людини, її дій; зоосемантичні метафори; слова і вислови, які позначають антисуспільну діяльність; антисоціальні та антигуманістичні заклики.
2. Групова дискусія, обговорення.
Учитель пропонує розглянути наслідки агресії у ЗМІ на прикладі трагедії
у Руанді: розпалення ворожнечі, а згодом – кривавої різанини між племенами тутсі і путу було здійснено засобами радіо.
Застосовано безпрецедентну за своєю агресивністю маніпуляцію суспільною думкою: медіа (радіо «Тисяча пагорбів») вживало жорстку риторику, методично створювало образ ворога, що сприяло звироднінню опонентів (через використання зоосемантичної лексики до представників ворожого племені, приниження їх людської гідності), а згодом уже лунали неприховані заклики до вбивства.
Радіотексти:
Всі, хто нас слухає! Піднімайтеся на боротьбу за нашу Руанду… Беріться за ту зброю, яка у вас є: в кого є стріли – беріть стріли, у кого є списи – беріть списи… Беріть свої звичні інструменти. Ми всі мусимо воювати із тутсі; ми повинні покінчити з ними, знищити їх, стерти з лиця землі… Для них не має знайтися прихистку, їм нікуди тікати.
Заклики:
Правило № 1 – убивай! Іншого правила немає!
Наслідки:
Сотні тисяч тутсі рятувалися втечею з Руанди. За різними підрахунками, загинуло від 500 до 1 млн. людей. 250 тисяч жінок і дівчат зґвалтовано. Безліч людей інфіковано СНІДом.
3. Мозковий штурм.
На базі отриманих відомостей учням пропонується висловитися, навести приклади медіа-текстів та інших проявів агресії, які їм траплялися в медіасередовищі, запропонувати ідеї, як можна уникнути мови ворожнечі.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
На фінальному етапі уроку учням пропонується оцінити, чи не використовують вони самі у повсякденні лексику, котру можна віднести до мови ненависті. Дати оцінку цим проявам агресії у шкільному колективі, маркувати такі вирази як насильницькі, а отже неприпустимі, відшукати замінники. Зняти гостроту дискусії шляхом пояснень вчителя та обговорення у класі.