Мета. Учні дізнаються, що таке булінг, які його причини, наслідки, та отримують алгоритм дій у цьому випадку. 

Форма та методи: вивчення ситуацій, обговорення. 

Матеріали: заздалегідь надруковані ситуації

Оріентовний час: 30 хвилин

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вчитель пропонує класу провести короткий мозковий штурм на тему «Що таке цькування?». Коли учні дійдуть до єдиного визначення цього явища та наведуть приклади, які вони знають, учитель підсумовує: 

Цькування або булінг (англ. bullying) – прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам. Така поведінка дає можливість людині самоствердитися за рахунок когось, заслужити собі загальний авторитет.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Рольова гра.

Учитель об’єднує клас у 3 групи і роздає кожній по одній заздалегідь надрукованій історії.

Історія 1 (за матеріалами ТСН).

Якось на уроці математики Таня невпевнено відповідала біля дошки. Вчителька тиснула на неї, підсміювалася з її невпевненості. Вигляд у дівчинки був пригнічений. Та ще й на перерві вона забруднила шоколадом комір білої блузки. У такому вигляді Таню хтось сфотографував і виклав знімок у соціальній мережі. Фото отримало рекордну кількість «вподобайок». За один день усі однокласники переглянули і поширили його, потім до них приєдналися інші школярі. Найбільші бешкетники класу навіть організували конкурс «Придумай назву». Та соцмережами справа не обмежилася. Через тиждень про Таню, як їй здавалося, знала вся школа. За її спиною перешіптувалися, говорили в обличчя образливі прізвиська. З нею не віталися, ховали її портфель і зошити, ніхто не бажав сидіти за однією партою. Через два тижні на уроці математики, який проводила та сама вчителька, хтось вигукнув одне із прізвиськ. Учителька сміялася разом з усіма.

Історія 2. Тарас розповів своєму другу Назарію про те, що деякі учні з їхньої школи чіпляються до нього. Назарій хотів йому допомогти і пішов з ними поговорити. Після цієї розмови вже обидва хлопці стали об’єктом знущань: над ними сміялися, ображали, штовхали, принизливо жартували. Друзі вирішили нікому нічого не говорити, оскільки боялися, що стане ще гірше.

Історія 3. Ірині 12 років. Вона не хоче ходити до школи, тому що її там, як їй здається, ніхто не любить. Група дітей з класу постійно ображає дівчину. Однокласники кажуть, що батьки повинні соромитися своєї доньки. Краща подруга Ірини більше з нею не розмовляє, а навпаки дружить із кривдниками.

Групи мають 5 хвилин на вивчення ситуації, а потім по черзі презентують і разом з класом її обговорюють.

2. Обговорення.

Учитель пропонує класу висловитися з приводу цих випадків. Під час обговорення можуть бути поставлені наступні запитання:

- Які права людини порушувалися в кожному з цих випадків?

- Як, на вашу думку, відчуває себе той, хто є об’єктом знущання чи цькування?

- Чи винні самі жертви знущання чи цькування?

- Чому одні люди знущаються над іншими? Можливо, за допомогою нападок вони хочуть щось довести? Чи це пов’язано з прагненням влади?

- Чи вважаєте ви, що цькування є формою насильства?

- Якщо над вашим другом таємно знущаються, чи слід про це повідомляти старшим або представникам влади, навіть якщо друг поділився своєю проблемою «по секрету»?

- Що б ви зробили, якби стали об’єктом цькування?

- Чи слід карати людей, які займаються цькуванням? Як змусити їх припинити знущання?

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Люди, що влаштовують цькування, доволі часто не усвідомлюють, наскільки важко доводиться жертві. Можливо, вони вважають, що просто піддражнюють людину або розігрують її, і це «дуже смішно». Також, вони можуть заздрити людині або її зовнішності. Можливо, вони звикли бути в центрі уваги, і їм не подобається, що хтось виявився цікавішим за них, тому намагаються зачепити або дойняти. У них можуть бути проблеми вдома: коли спостерігають насильство або зневагу у своїй сім’ї, повторюють побачене. Відповідно почуваються ображеними і хочуть заподіяти біль іншим, аби люди відчули те саме. Можливо, вони вважають, що насильство є прийнятним і відповідним способом вирішити конфлікт чи змусити людей діяти.

У Статті 3 та Статті 68 Конституції України зазначено: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, кожен зобов’язаний… не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей».

При знущанні чи цькуванні порушуються:

- Право на повагу людської гідності, що передбачає заборону застосування катувань або жорстокого поводження;

- Право на особисту недоторканність.

За порушення прав людини передбачена адміністративна, кримінальна або цивільно-правова відповідальність.

У випадку, коли дитина зіткнулася зі цькуванням, їй необхідно дотримуватися наступного порядку дій:

Крок 1. Визнати, що вона зіткнулася з серйозною проблемою.

Крок 2. Реально оцінити та проаналізувати ситуацію. Потрібно відповісти собі на запитання: чи заважає ця проблема жити або вчитися, чи потрібна підтримка сім’ї, професіоналів, друзів, узагалі будь-яких людей.

Крок 3. Звернутися за допомогою до професіонала, групи підтримки або сім’ї.