Мета. Виховувати навички правової культури учнів, сприяти формуванню негативного ставлення до правопорушень і шанобливого – до закону й правоохоронних органів.
Форма та методи: обговорення, вивчення ситуації, робота в групах, дослідницька діяльність, відпрацьовування навичок аргументувати й відстоювати своє бачення вирішення проблем.
Матеріали: не потрібні.
Оріентовний час: 45 хвилин.
ВСТУПНА ЧАСТИНА
Учитель розповідає або зачитує ситуацію.
На уроці фізкультури Сашко посварився з однокласниками. У результаті шестеро хлопців витягли його зі спортзалу на ґанок школи. Андрій запропонував кинути Сашка в кущі. Максим та Ігор відійшли вбік, решта хлопців схопили Сашка за руки й ноги і стали розгойдувати. Усі голосно сміялися. У цей час у вікно виглянув учитель, і Андрій сказав: «Давайте закінчувати. Незабаром історія». Сашка ще раз гойднули і кинули в кущі, а самі пішли переодягатися. На урок історії Сашко не прийшов. Наприкінці уроку до класу увійшов класний керівник і повідомив, що Сашко з переломами обох ніг і струсом мозку доставлений до лікарні.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
Учитель пропонує класу обговорити наступні питання:
- Як ви думаєте, що відчував кожний учасник інциденту?
- Чи вчинили злочин Максим та Ігор?
- Яким, на вашу думку, має бути покарання для інших учасників інциденту?
- Чи можна даний вчинок назвати злочином? Чому?
- Які ознаки злочину містить даний учинок?
Учитель запитує:
- Як би ви вчинили на місці однокласників Сашка?
- Чи є в хлопців вихід із даної ситуації?
Учитель пропонує класу об’єднатися в групи по 4-5 осіб роздає кожній групі таблицю і просить заповнити її від імені учасників історії.
треба допомагати правоохоронним органам
позитивні наслідки негативні наслідки
1 1
2 2
3 3
не треба допомагати правоохоронним органам
позитивні наслідки негативні наслідки
1 1
2 2
3 3
Кожен варіант таблиці можуть заповнювати у декількох групах. Це стане у нагоді під час обговорення питань.
Учитель систематизує й підсумовує те, до чого дійшли учні.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
Будь-яка людина – літня, молода або підліткового віку – відповідальна за себе, за свої слова та дії. Незнання законів нікого не звільняє від юридичної відповідальності. У Кримінальному Кодексі України описані всі види злочинів, за які передбачена кримінальна відповідальність. У цьому процесі важливе значення має вік. Дитина, молодша за 14 років, не може бути притягнута до кримінальної відповідальності і засуджена за вчинення злочину. Закон вважає, що до 14 років дитина ще недостатньо відповідальна за свої вчинки. За неї відповідають батьки.
Ст.22 Кримінального Кодексу України містить вичерпний перелік злочинів, за які кримінальна відповідальність настає з чотирнадцяти років: умисне вбивство (ст. ст. 115-117), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121, ч. 3 ст. 345, 346, 350, 377, 398), грабіж (ст. ст. 186, 262, 308), розбій (ст. 187, ч. 3 ст. ст. 262, 308) тощо. За всі інші злочини відповідальність настає тільки з 16 років.
Стаття 98 Кримінального Кодексу України передбачає, що до неповнолітніх, визнаних судом винними у вчиненні злочину, можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний термін.
Санкції за їх вчинення є досить диференційованими, зокрема серед злочинів, що належать до середньої тяжкості, санкції складають від 2 до 5 років, серед тяжких злочинів вони є досить великими і коливаються у межах від 5 до 10 років, особливо тяж¬ких злочинів — від 10 років позбавлення волі.